опертя
Смотреть что такое "опертя" в других словарях:
опертя — 1 іменник середнього роду опора розм. опертя 2 іменник середнього роду опір розм … Орфографічний словник української мови
коромисло — а, с. 1) Дерев яна вигнута палиця з зарубками або гачками на кінцях, якою носять на плечах відра з водою тощо. •• Симпто/м коро/мисла мед. неодночасність серцевого поштовху і верхівкового поштовху в прекордіальній ділянці. 2) Рід важеля з точкою… … Український тлумачний словник
костиль — я/, ч., спец. 1) Металевий стрижень, загострений з одного кінця й розширений або загнутий під прямим кутом із другого. 2) Пристосування для опертя в деяких машинах, механізмах тощо … Український тлумачний словник
пояс — ч. 1) род. а. Шкіряна, матер яна, в язана і т. ін. довга смуга для підперізування одягу в стані. || Смуга тканини, яка пришивається до верхньої частини спідниці, штанів. •• Запобі/жний по/яс спеціальний пристрій, який охороняє від падіння… … Український тлумачний словник
ґрунт — 1) (верхній шар земної кори), земля 2) (те, що становить основу чого н.), основа, підстава, засада, база, точка опертя … Словник синонімів української мови
опора — I 1) (те, на що спираються / на що можна спертися), підпора, опертя 2) (частина споруди / машини для підтримання несних конструкцій, пристроїв тощо), підпора, стовп, стояк; бик перев. мн. (масивні опори, на яких тримається міст); пілерс (стояк,… … Словник синонімів української мови
